Термічна обробка виливків з алюмінієвих огороджень передбачає контроль швидкості нагрівання до певної температури протягом певного періоду часу та охолодження з певною швидкістю для зміни структури сплаву. Кінцевою метою є покращення механічних властивостей сплаву, підвищення стійкості до корозії, покращення продуктивності обробки та досягнення стабільності розмірів.
Маючи справу зі сталлю з високим вмістом вуглецю, висока твердість досягається відразу після загартування, тоді як пластичність дуже низька. Однак це не стосується алюмінієвих сплавів. Після загартування міцність і твердість алюмінієвого сплаву зростає не відразу, а пластичність не тільки не знижується, а й підвищується. Але у цього загартованого сплаву через деякий час його міцність і твердість значно підвищиться, а пластичність помітно знизиться. Явище, коли міцність і твердість алюмінієвого сплаву значно зростає з часом після загартування, називається старінням. Старіння може відбуватися при кімнатній температурі, відоме як природне старіння, або в діапазоні температур, вищих за кімнатну, відоме як штучне старіння.
Зміцнення алюмінієвих сплавів під час старіння є значним процесом, який залежить не тільки від складу та процесу старіння сплаву, а й від дефектів, викликаних усадкою сплаву під час процесу виробництва, особливо від кількості та дисперсії пустот і вивихи. Широко поширена думка, що старіння є результатом сегрегації атомів розчиненої речовини, утворюючи зону зміцнення.
При гартівному нагріванні в сплаві утворюються порожнечі. Через швидке охолодження ці порожнечі не можуть бути вчасно видалені, і вони «надійно» захоплені кристалом. Ці порожнечі в перенасичених твердих розчинах здебільшого пов’язані з атомами розчиненої речовини. Через нестабільний стан перенасиченого твердого розчину він обов’язково змінюється в бік рівноважного стану. Існування пустот прискорює швидкість дифузії атомів розчиненої речовини, таким чином прискорюючи сегрегацію атомів розчиненої речовини.